Закон і не порядок

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає захист постраждалих від економічного, фізичного та психологічного насильства. Жертви мають право звернутися до органів правопорядку, які зобов'язані забезпечити їхню безпеку та надати підтримку.

А що робити, коли жертви економічного, фізичного та психологічного насильства не мають ані економічної, ані фізичної, ані психологічної змоги звернутися до органів правопорядку?

Ось прикрий випадок, з яким зіткнувся наш Центр надання гуманітарної допомоги. Судіть самі, скільки тут чого більше!

Олексій Петрович – літня людина. Життя промайнуло в роботі й турботі про єдиного сина. Олексій Петрович заслужив на спокій і повагу у родинному колі – так йому здавалося. Втім, і до того не солодке життя війна пустила під гору.

Вже кілька років чоловік нездужав, потребував догляду, і єдиною його опорою лишався син. Олексій Петрович вірив, що рідна людина ніколи не кине його напризволяще.

Проте з наближенням фронту синок зібрав бебехи і чкурнув світ за очі, залишивши бідолашного батька у напівзруйнованому будинку. Час від часу поїсти Петровичу приносили сусіди, проте довго так він навряд чи протягнув.

Коли евакуаційна бригада ГО «ЦНГД «Волонтер-68»» приїхала до села, вони знайшли його, голодним і знесиленим.

Після евакуації Олексія Петровича поселили в нашому шелтері «Без меж». Там він отримав необхідний догляд, медичну допомогу і, що найважливіше, людське тепло. Чоловік потроху звикав до нового життя, помітно оговтувався, почав будувати плани на майбутнє. Ми підшукали для нього гідний прихисток у Європі, де він міг би почуватися комфортно.

Одначе під час оформлення документів з’ясувалося, що Олексій Петрович знаходиться в Реєстрі боржників. Це стало для нього справжнім ударом – ніяких кредитів він не брав. Перевірка показала, що син, скориставшись безпорадністю батька, оформив на нього величезний кредит і просто зник. Зраджений батько зостався не лише покинутим, а ще й із боргами, з якими розплатитися не мав жодної можливості.

Через фінансові обмеження виїзд за кордон став неможливим. І тут вже ми не мали жодної можливості залишити його напризволяще. Наша організація почала шукати інші варіанти.

Зрештою, нам вдалося знайти для нього добрий геріатричний пансіонат в Україні, де він отримав усе необхідне – догляд, безпеку та підтримку.

Паралельно ми передали справу юридичній організації, яка взялася за супровід процесу щодо шахрайства сина. Це дало надію на справедливість і можливість відновити чесне ім’я Олексія Петровича.

Зараз наш підопічний перебуває у безпеці, у закладі, де йому гарантоване дбайливе ставлення.