.png)
Екіпажі Громадської організації «ЦНГД «Волонтер-68» здійснюють евакуаційні рейси по рятуванню маломобільних громадян не тільки із загрожених прифронтових зон. Ми також неодноразово брали участь у заходах, що координувалися з офісу Уповноваженого ВР України Дмитра Лубінця, по обміну українців, котрі проти волі залишилися на окупованих територіях.
Мова завжди йшла про евакуацію цивільних громадян із фізичними обмеженнями, що є специфікою та пріоритетом нашої організації.
Під Новий 2025 рік екіпаж «ЦНГД «Волонтер-68» вирушив до кордону з Білоруссю, щоб забрати шістнадцятирічного Георгія – інваліда з дитинства з діагнозом ДЦП. Георгій потрапив під окупацію, можна сказати, з перших годин війни, адже на момент вторгнення перебував у дитячому неврологічному диспансері в Олешках.
Брат Петро, єдиний його родич, майже три роки добивався повернення молодшого брата. І ось, нарешті, спільними зусиллями Офісу Омбудсмана, спеціальних служб та переговорних груп по обміну це стало можливим.
Спочатку Георгія відправили з Олешків до Москви, де за його словами, - його відгодовували. Бо, певно, за задумом росіян обмін мав принести для них певний медійний бонус: мовляв, дивіться, які ми дбайливі. Потім хлопця відправили до Мінська, де його зустрів Петро, а звідти братів доправили в певне місце на кордоні з Україною, де на них чекав уже евакуаційний екіпаж «ЦНГД «Волонтер-68».
Як саме було організоване потрапляння нашого екіпажу на територію Білорусі, на жаль, ми розповісти не можемо, бо це відбувалося в режимі спецоперації, на нерозголошенні деталей якої наполягали куратори обміну. Однак перетинали білорусько-український кордон наші колеги у цілком тривіальний спосіб – через КПП.
З цього моменту рейс набув повністю регулярного і навіть рутинного характеру. Адже шлях від Нових Яриловичів на кордоні до Черкас, у серці України був незвично спокійний і безпечний.
Зараз про Георгія – напрочуд приємного хлопця – дбають у профільному закладі в Черкасах. Ми зичимо йому всього найліпшого у житті.
