Ґазлайтінґ – класика

Термін «ґазлайтінґ» походить від назви п’єси, а згодом знаменитого голлівудського фільму «Газове світло», за сюжетом якого чоловік-маніпулятор намагається довести дружину до божевілля, аби скористатися її спадком.

Сьогодні під цим терміном розуміють такого ґатунку психологічну маніпуляцію, котра спрямована на те, щоби змусити людину поставити під сумнів своє сприйняття реальності, завдяки чому жертва стає залежною від маніпулятора.

Існує чимало прийомів ґазлайтінґу, серед яких, наприклад, маніпулятор удає, що не розуміє жертву або звинувачує її у тому, що та перекручує факти. Сумнівається в її спроможності вірно запам’ятовувати чи робити адекватні висновки. Змушує повірити, що її думки чи потреби не є важливими, у те, що емоційно вона вкрай неврівноважена.

Заперечує наявність обіцянок зі свого боку, дає зрозуміти, що вона надто нав’язлива та агресивна, а жертвою насправді є маніпулятор.

Ґазлайтінґ є однією із самих розповсюджених форм ґендерно зумовленого насильства, ми зіштовхнулися з подібного штибу ситуацією напряму, - ось історія Олени.

Олена разом зі співмешканцем евакуювалась з Куп’янська на початку 2024 року. Як більшість евакуйованих вони розмістилися у місці тимчасового поселення. Жінка вже упродовж 20 років мала ментальні розлади та спостерігалась у психоневрологічному диспансері міста Куп’янська. Під час окупації документи Олени були пошкоджені і на момент евакуації стали недійсними, через що вона була залежна від “посередництва” свого співмешканця, котрий охоче представляв її інтереси. Чоловік мав над жінкою повну владу, він користався її вразливим станом та чинив на неї постійний тиск, контролюючи й не дозволяючи самостійно приймати рішення. Страх і непевність стали не змінними супутниками її життя.

Все це призводило до погіршення її психічного стану жінки і значно ускладнювало її перебування у гуртожитку.

Після звернення керівництва МТП до нашого Центру, кейсменеджери поспілкувалися з Оленою і було прийнято рішення перемістити жінку до Шелтеру «Без меж», де їй забезпечили постійний догляд та супровід у відновленні документів громадянина та посвідчення про інвалідність.

У шелтері Олена вперше за довгі роки відчула себе у безпеці. Її почали підтримувати фаховий психотерапевт та соціальні працівники, які допомагали їй усвідомити власну цінність і зрозуміти, що вона не повинна жити у страху та залежності. Стан жінки значно покращився, вона почала спілкуватися з іншими мешканцями шелтеру, стала не такою скутою та більш впевненою у собі.

Ми розуміли, що для неї необхідно знайти довготривале безпечне місце проживання з відповідним доглядом. Завдяки нашим зусиллям вдалося знайти спеціалізований пансіон в одній з країн Балтії, де на неї чекала професійна медична допомога, підтримка і гідні умови життя.

Сьогодні Олена вже перебуває в безпечному місці, де її прийняли з турботою і повагою. Вона більше не залежить від кривдника. Її життя змінилося докорінно.